Владика Григорій Хомишин очолив Станіславівську єпархію відразу після Праведного Митрополита Андрея Шептицького, і слід особливо наголосити, що це була гідна заміна. Впродовж 41 року, в фактично найтяжчий період ХХ ст., Владика провадив нашою єпархією та беріг її як справді Добрий пастир.

У понеділок, 28 грудня, минає 75-а річниця відходу до Вічності Єпископа Станіславівського Владики Григорія Хомишина – блаженного Української Греко-Католицької Церкви. З цієї нагоди в Архікатедральному і Митрополичому соборі Воскресіння Христового відбудеться врочисте богослужіння. Очолить молитву Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин у співлужінні духовенства Архієпархії. Початок о 08:00 год.

Запрошуємо єднатися в спільній молитві за допомогою онлайн-трансляції:

YouTube – https://bit.ly/3pu7viZ

Facebook – http://bit.ly/2KzFB68

Довідково

Владика Григорій Хомишин народився 25 березня 1867 року у родині селянина-середняка в с. Гадинківці Густинського району Тернопільської обл., на Україні.

Початкову освіту здобув у місцевій народній школі, згодом закінчив Тернопільську гімназію. У 1888–1893 роках навчався на богословського факультеті Львівського університету. Після закінчення навчального закладу був рукоположений на священика 19 травня, а відтак став катедральним сотрудником у Станіславові. Тогочасний станіславівський єпископ Юліан (Сас-Куїловський), звернувши увагу на талановитого молодого священика, 1893 року відправив його до Віденської боголословської академії на п’ятирічні богословські студії «Августінеум» поглиблювати знання з теології, де Григорій Хомишин ґрунтовніше ознайомився з особливостями пастирської діяльності римо-католицьких священиків.

У Відні Хомишин здобув ступінь доктора богословських наук і у березні 1899 року повернувся у Станіславів, де протягом 2 років працював на посаді катедрального служителя. Відтак був направлений парохом до міста Коломиї. Ректор духовної семінарії у Львові (1902–1904).

19 червня 1904 Митрополит Андрей Шептицький, Перемиський Владика Костянтин Чехович і Архієпископ вірменського обряду Йосиф Теодорович довершили інсталяцію новопризначеного Владики в Станіславській кафедрі. З 1904 єпископ Станиславівської єпархії, у якій значно розбудував релігійно-суспільне життя; заснував духовну семінарію (1907), почав видавати квартальник для священиків «Добрий Пастир» (1931–1939), перебрав тижневу газету «Нова Зоря», яка стала органом протегованої Хомишиним Української Католицької Народної Партії. З ініціативи Хомишина створено у парафіях мережу читалень «Скала», велася харитативно-допомогова діяльність: Товариство Івана Милостивого, кооператив «Священича Поміч», «Дієцезіальний фонд» тощо.

11 квітня 1945 р. Народний комісар державної безпеки УРСР та прокурор Львівської області затвердили рішення позбавити Г. Хомишина волі. Того ж дня працівник Станіславівського управління Народного комісаріату державної безпеки Свистун отримав ордер № 634 на арешт і обшук єпископа. 10 травня 1945 року після допитів станіславівському єпископові було висунуто обвинувачення.

Єпископ Г. Хомишин, як засвідчують матеріалам архіву КДБ, був ознайомлений із обвинуваченнями 12 травня 1945 р.

21 грудня того ж року у зв’язку з погіршенням стану здоров’я владику перевели з внутрішньої тюрми НКВД УРСР до лікарні Лук’янівської в’язниці, де 28 грудня 1945 р. він помер. У спеціальному акті лікар Фридберг зазначив, що це трапилося «при явищах наростаючої серцевої слабкості, від старечої дряхлості і аліментарної дистрофії». Проте численні свідки, серед яких Петро Герилюк-Купчинський, підтверджують, що смерть Владики Хомишина настала після тривалих побоїв на допитах.

Місце поховання Єпископа Григорія Хомишина не встановлене. Найімовірніше, тіло поховане на Лук’янівському цвинтарі, який знаходиться недалеко однойменної в’язниці. За іншою, також правдоподібною версією, воно могло бути похованим в урочищі «Биківня» на околиці Києва — відомому місці страти десятків тисяч жертв сталінського режиму.

27 червня 2001 зачислений Папою Іваном Павлом ІІ до лику блаженних.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ