Дорогі браття й сестри, благодатного Різдва!

Я хотів би донести всім послання, яке Церква звіщає в це свято, словами пророка Ісаї: «Хлоп’ятко нам народилося, сина нам дано» (Іс, 9,5).

Народилося хлоп’ятко: народження завжди є джерелом життя, це життя, яке розквітає, це обітниця майбутнього. А це Хлоп’ятко, Ісус, «народилося для нас»: для «нас» без меж, без привілеїв і виключень. Дитя, яке Діва Марія породила у Вифлеємі, народилося для всіх: Воно є «сином», даним Богом для всього людського роду.

Завдяки цьому Дитяткові всі ми можемо звертатися до Бога, називаючи його «Батьком», «Татусем». Ісус є Єдинородним, ніхто інший не знає Отця, лише Він. Але Він прийшов у світ саме для того, аби об’явити нам обличчя Отця. Таким чином, завдяки цій Дитині, всі ми можемо називати один одного та дійсно бути братами й сестрами: походячи з будь-якого континенту, будь-якої мови та культури, з нашими ідентичностями та відмінностями, але всі – брати й сестри.

В цей історичний момент, позначений екологічною кризою та серйозними порушеннями економічної та соціальної рівноваги, загостреними пандемією коронавірусу, ми більше, ніж будь-коли раніше, потребуємо братерства. І Бог пропонує його нам, даруючи Свого Сина Ісуса: не братерство, побудоване з гарних слів, абстрактних ідеалів, розпливчатих почуттів… Ні. Але братерство, що ґрунтується на дійсній любові, здатній зустріти іншого, відмінного від мене, спів-страждати з його терпіннями, наблизитися та подбати про нього, навіть якщо не належить до моєї родини, етносу, релігії; хоч відрізняється від мене, але це Божа дитина, мій брат, моя сестра. І це стосується також стосунків між народами та країнами: всі брати та сестри.

Під час Різдва святкуємо світло Христа, Який приходить у світ. А Він приходить до всіх, не лише для декого. Сьогодні, в цей період темряви та непевності через пандемію, з’являються різні проблиски надії, як от відкриття вакцин. Але щоб ці світла могли просвітити ввесь світ і принести надію, вони повинні бути доступними для всіх. Ми не можемо дозволити на те, щоби замкнуті націоналізми завадили нам жити як справжня сім’я людства, якою ми є. Ми не можемо також дозволити, аби нас переміг вірус індивідуалізму та вчинив нас байдужими до страждання інших братів і сестер. Не можу ставити себе понад інших, ставлячи закони ринку та патенти на винаходи понад закони любові та здоров’я людства. Прошу всіх: керівників держав, підприємства, міжнародні організації пітримувати співпрацю, а не конкуренцію, та подбати про вирішення для всіх, вакцини для всіх, особливо, для найуразливіших і потребуючих в усіх регіонах планети. На першому місці – найуразливіші та потребуючі.

Нехай же, отже, Вифлеємське Дитятко допоможе нам бути доступними, великодушними та солідарними, особливо, до найслабших, хворих і тих, які в ці часи залишилися без роботи або потрапили в серйозні труднощі через економічні наслідки пандемії, як також до жінок, які протягом цих місяців карантину зазнали домашнього насильства.

Перед обличчям виклику, який не знає кордонів, не можна зводити бар’єри. Не можна зводити бар’єри. Ми всі в тому самому човні. Кожна людина – мій брат. У кожному бачу відбиток Божого обличчя, а в страждаючих зауважую Господа, який просить в мене допомоги. Бачу Його в хворому, в бідному, в безробітному, відкиненому за борт суспільного життя, в мігрантові та біженцеві. Всі – брати й сестри.

В день, коли Боже Слово стало дитиною, звернімо погляд на занадто багатьох дітей в усьому світі, особливо, в Сирії, Іраку та Ємені, які досі платять високу ціну війни. Нехай же їхні обличчя розворушать сумління людей доброї волі, аби подолати причини конфліктів і сміливо докладати зусиль для побудови майбутнього в мирі.

Нехай ж цей час буде сприятливим, аби вгамувати напруження на всьому Близькому Сході та східному Середземномор’ю.

Нехай же Дитятко Ісус зцілить рани дорогого сирійського народу, що вже понад десятиліття виснажений війною та її наслідками, додатково загостреними пандемією. Нехай же принесе втішення іракському народові та всім тим, які  трудяться на дорозі примирення, зокрема, язидам, які сильно постраждали протягом останніх років війни. Нехай же принесе мир у Лівію та посприяє тому, щоб новий етап поточних переговорів поклав край будь-яким формам ворожості в країні.

Нехай же Вифлеємське Дитятко дарує братерство землі, на якій Воно народилося. Нехай же ізраїльтяни та палестинці зуміють відновити взаємну довіру, щоби шукати справедливий та тривалий мир через безпосередній діалог, спроможний перемогти насильство та подолати поширені в цьому регіоні образи, щоби засвідчити світові красу братерства.

Нехай же зоря, що просвітила різдвяну ніч, буде провідницею та підбадьоренням для дорогого ліванського народу, аби серед труднощів, які долає, з допомогою міжнародної спільноти він не втратив надію. Нехай же Князь миру допоможе провідникам країни відкласти свої окремі інтереси та серйозно, чесно й прозоро дбати про те, щоби Ліван міг прямувати шляхом реформ та тривати у своєму покликанні свободи й мирного співжиття.

Нехай же Син Всевишнього підтримає зусилля міжнародної спільноти та залучених країн у дотриманні припинення вогню в Нагірному Карабасі, як також у східних регіонах України, та сприянні діалогові, як єдиному шляху, що веде до миру та примирення.

Нехай же Божественне Дитятко полегшить страждання населення Буркіна-Фасо, Малі та Нігеру, уражених серйозною гуманітарною кризою, в основі якої лежать екстремізми і збройні конфлікти, але також пандемія та інші стихійні лиха; нехай же змусить припинити насильство в Ефіопії, де через сутички чимало людей змушені втікати; нехай принесе розраду мешканцям регіону Кабо-Дельґадо на півночі Мозамбіку, жертвам насильства міжнародного тероризму; нехай же спонукає провідників Південного Судану, Нігерії та Камеруну й далі триматися дороги братерства та розпочатого діалогу.

Нехай же вічне Слово Отця буде джерелом надії для американського континенту, особливо сильно ураженого коронавірусом, що загострив багато страждань, які його гнітять, і які часто обтяжені наслідками корупції та наркоторгівлі. Нехай же допоможе здолати нещодавнє соціальне напруження в Чилі та покласти край стражданням венесуельського народу.

Нехай же Цар неба захистить народи, які страждають внаслідок стихійних лих на південному сході Азії, зокрема, на Філіппінах та у В’єтнамі, де численні урагани викликали повені з нищівними наслідками для сімей на цих землях, що призвело до загибелі людей, шкоди для довкілля та наслідків для місцевої економіки.

І думаючи про Азію, не можу забути про народ рохінджа: нехай же Ісус, Який народився вбогим серед убогих, вселить надію в їхні страждання.

Дорогі браття й сестри, «Хлоп’ятко нам народилося» (Іс 9,5). Воно прийшло, аби нас спасти. Воно звіщає нам, що біль і зло не є останнім словом. Змиритися з насильством та несправедливістю означало би відкинути радість і надію Різдва.

У цей святковий день скеровую окрему думку до тих, які не піддаються несприятливим обставинам, але стараються нести надію, розраду та допомогу, підтримуючи страждаючих і супроводячи самотніх.

Ісус народився у стайні, але вповитий любов’ю Діви Марії та святого Йосифа. Народившись у тілі, Божий Син освятив сімейну любов. Моя думка в цю хвилину лине до сімей: до тих, які сьогодні не можуть зібратися, як також до тих, які змушені залишатися вдома. Нехай же для всіх Різдво стане нагодою наново відкрити сім’ю як колиску життя та віри, місце гостинної любові, діалогу, прощення, братерської солідарності та спільної радості, джерело миру для всього людства.

Благодатного всім Різдва!

(Переклад Української редакції Радіо Ватикану – Vatican News)