Празник Господнього Вознесення завжди припадає у четвер на сороковий день після Христового Воскресення. Це один з великих Господських празників і має дев’ятиденне попразденство. Він звеличує подію Христового Вознесення на небо та підкреслює її значення для Христа і для нас. Святий Йоан Золотоустий у своїй проповіді на Вознесення каже: “Сьогодні людський рід совершенно примирений з Богом. Зникла давня боротьба й ворожнеча. Ми, що були недостойні жити й на землі, вознесені на небо. Сьогодні стаємо наслідниками небесного царства, ми, що не вартуємо й земного, виходимо на небо й унасліджуємо престол Царя і Господа. А людська природа, перед якою херувим боронив рай, піднесена тепер понад усякого херувима”.
У пам’ятках трьох перших сторіч нічого не сказано про цей празник. Не згадує про нього й письменник Ориген († к. 251), який перераховує християнські празники у восьмій книзі свого твору Проти Цельсія. Знавці обряду вважають, що в перших трьох віках цей празник святкували разом з празником Зіслання Святого Духа. Сильвія Аквітанська не називає цей празник Вознесенням, а тільки “сороковим днем після Пасхи”.
У IV столітті празник Господнього Вознесення стає загальновизнаним. Історик Сократ († к. 440) називає його “всенародним празником” (Історія Церкви, 7, 26).
Празник Вознесення звеличили своїми проповідями святий Йоан Золотоустий, святий Григорій Ниський, святий Епіфаній Кипрський, Лев Великий й инші. У IV столітті цариця Єлена поставила храм в честь цього празника на місці Христового Вознесення.
Дух богослужень цього празника в загальному бадьорий і радісний. Свята Церква радіє славою Христа-Богочоловіка, що засів по правиці Отця. Він вознісся на небо, щоб зіслати нам Утішителя — Святого Духа та щоб, як Він сам каже: “приготовити нам місце” (Йо. 14, 2). “Господь вознісся на небо, — співаємо в першій стихирі на великій вечірні Вознесення, — щоб зіслати Утішителя світові. Небо приготувало престол його, а хмари — вознесення Його. Ангели дивуються, бачачи чоловіка понад собою. Отець чекає на Того, що Його від віків держить у своєму лоні. А Святий Дух каже всім ангелам Його: “Візьміть, князі, ворота ваші; всі народи плескайте руками, бо вийшов Христос там, де був перед тим”.
о. Юліян Катрій, ЧСВВ. “Пізнай свій обряд”
__________
У той самий день
Преподобного отця нашого Микити, єпископа Халкедонського
Тропар, глас 4: Правилом віри і образом лагідности,* учителем повздержности* явила Тебе Твоєму стаду всіх речей істина.* Ради цього придбав Ти смиренням високе,* убогістю – багате,* отче, священноначальнику Микито,* Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Кондак, гл. 8: Світлістю діл твоїх просіяв єси, преподобний, апостольського престолу наслідником бувши, Микито, і як сонце сяяв ти пастві твоїй, отче, сповняючи усіх повчаннями божественними, тому зовемо тобі: радуйся, окрасо Халкидону.
Святий Микита був єпископом у Халкедоні. Чеснотами своїми він засяяв як зірка ясна, а милосердя його до убогих було невимовно велике. Так само ревно він дбав про Христову віру.
Коли в часи безбожного Лева Вірменина почали нищити святі ікони, святий Микита гостро виступив проти іконоборців, за що його було ув’язнено й бичовано; святий переніс голод, холод і вигнання. Святого ісповідника гнали з місця на місце, аж доки Господь не дозволив йому закінчити свій земний подвиг. У 828 р. Він прийняв душу святого Микити до себе й увінчав її честю і славою.
__________
У той самий день
Святого священномученика Елладія
Про життя святого Елладія знаємо дуже мало. Він був єпископом на Сході. Мощі його перенесено до Царгорода. З часу їх перенесення, 28 травня, свята Церква вшановує його пам’ять.
__________
У той самий день
Святого мученика Євтихія, що в Мелитині
Про життя цього святого не маємо певних відомостей. У найдавніших богослуженнях вшановування його пам’яти призначено на сьогоднішній день. Греки називають його одним з учнів святих апостолів. Коли прийняв мученицьку смерть – не відомо.
__________
І. Я. Луцик, “Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013, ДИВЕН СВІТ
