Тропар, глас 3: Як великого поборника в бідах знайшла тебе вселенна, страстотерпче;* ти перемагаєш народи, бо, як скинув ти Лієву гординю* і на подвиг сміливим учинив ти Нестора,* так, святий Димитріє, молися Христу Богу,* дарувати нам велику милість.

Кондак, глас 2: Крови твоєї струями, Димитріє, Бог Церкву обагрив,* давши тобі кріпость непобідиму і зберігаючи град твій непошкодженим,* бо ти – його твердиня.

Святий Димитрій народився в македонському місті Солуні, де його батько був начальником міста і тайним християнином. Побожні батьки побожно виховали й свого сина, а вмираючи, залишили йому не тільки маєток, але й інший, набагато цінніший скарб – глибоко вкорінену в серці святу віру. Імператор Максиміян довірив молодому, але хороброму і мудрому Димитрієві уряд, який виконував його батько, і наказав йому переслідувати й мучити християн. Однак дуже скоро імператорові донесли, що Димитрій не тільки не переслідує християн, але й сам прилюдно визнає християнську віру та інших до неї навертає. Імператор, повертаючись з війни, зумисне увійшов до Солуня, щоб цю справу дослідити.

Святий Димитрій був уже готовий до мук; він попросив свого вірного слугу Лупу, щоб після його смерти усе майно він роздав убогим. А сам, ставши перед царем, визнав, що він християнин, і жодна сила не змусить його зректися Христа Спасителя. Імператор велів кинути його до в’язниці, де святий перебував у молитві і де, згідно з переданням, удостоївся бачити ангела небесного, який скріпив його й утішив надією скорої мученицької смерти.

Імператор Максиміян влаштував для свого війська і для мешканців Солуня видовище: християни мусили боротися з одним дуже могутнім велетнем на ім’я Лий, якого імператор возив зі собою. Був той Лий такий сильний, що ніхто не міг його побороти, він кожного підносив угору й кидав на гострі списи, що стирчали з землі. Так гинули християни, а безсердечні погани втішалися їх смертю.

Був у Солуні один юнак на ім’я Нестор, християнин, слабкий тілом, але сильний вірою. Він поспішив до в’язниці, де сидів Димитрій, і попросив у нього благословення на двобій із Лиєм. Святий Димитрій, після спільної молитви, поблагословив Нестора і сказав йому пророчим духом, що Лия він поборе, а потім постраждає за Христа. Пішов Нестор туди, де відбувалося поганське видовище, і став проти Лия. Засміялися усі, починаючи від царя, що слабосилий юнак поривається на такого велетня. Тоді Нестор сказав їм, що він є християнином і уповає на поміч Ісуса, Спасителя свого. Лий кинувся на нього, і всі чекали, коли Нестор упаде на списи, натомість він сам ухопив велетня, підніс його над головою і з розмаху кинув об землю. Упав Лий на гострі списи, бризнула його кров, а всі, що це бачили, вголос стали величати: “Великий є Бог християнський”.

Розлючений цар наказав стяти Нестора мечем, і так мученик Христовий віддав свою душу за Христа. А коли всі дізналися, що на славний подвиг Нестора благословив Димитрій, тоді імператор, аби відімстити за смерть Лия, наказав воїнам вдертися до в’язниці і списами вбити святого Димитрія. Сталося це 26 жовтня 306 р. Тіло святого мученика поховали християни. Його вірний слуга Лупа взяв плащі й перстені святого Димитрія і, торкаючись ними хворих, їх оздоровляв і проганяв бісів. Коли про це довідався мучитель, то наказав стяти Лупу мечем, і так прибуло небу на одного святого мученика більше.

А коли прийшла свобода, коли свята віра стала всюди ширитися, тоді над гробом святого Димитрія постала церква, до якої горнулися хворі зі всіх сторін, бо як не можна полічити зірок на небі, так не можна порахувати всіх чудес, які діялися при мощах святого великомученика. Леонтій, вельможа з Ілирії, оздоровлений біля гробу святого Димитрія, звів замість первісної церкви другу, величнішу і прекраснішу. Під час будови було знайдено мощі святого Димитрія, цілком свіжі і цілі, а з них витікало пахуче миро. Мощі святого великомученика поклали в золотоковану домовину, а Бог прославив їх ще численнішими чудами. І так, у найтяжчих скорботах солуняни шукали допомоги у святого Димитрія і ніколи не розчаровувалися. Він своїми молитвами врятував місто від страшної пошесті, він захистив його від ворожого поганського набігу, він звільнив багатьох невільників. Коли в Солуні настав страшний голод, то святий Димитрій явився на морі корабельникам, що везли збіжжя, і велів їм повернути й плисти до Солуня, що вони й зробили.

На Русі з найдавніших часів, коли наші предки прийняли святу віру, святий Димитрій завжди був у великому почитанні. А початок цьому поклала облога Царгорода князем Олегом. Літописець Нестор пише, що коли руські війська зламали грецьку силу, то греки перелякалися і казали, що це не Олег, а святий Димитрій, посланий Богом. А потім, коли віра Христова, як сонце ясне осяяла святу Русь, тоді князі, їхні дружини і всі вірні віддавали себе під опіку святого Димитрія. Так, свідчить літопис, 1198 р. великому князеві Всеволоду Юрієвичу Володимирському привезли з Солуня ікону святого Димитрія. Та ікона (згідно з переданням) була написана на дошці з первісної домовини святого великомученика. Вона у великій почесті зберігалася у Володимирі, а згодом у Москві. У нас дуже багато церков зведено на честь святого Димитрія, і віками Русь почитатиме великого і святого мученика, який молиться за нас до Бога і випрошує нам ліпшої долі.

__________

У той самий день

Спомин великого і страшного землетрусу в Царгороді

Сталося це за правління безбожного єретика іконоборця Лева Ісавра. Пригноблена Христова Церква страждала все тяжче і тяжче. Її вірні сини мучилися у в’язницях, правду було потоптано, безбожники всюди брали гору. Царгород, хоч у ньому було багато Божих храмів, став містом усякого зла і нечисти. Як жиди колись, так Царгород тепер забув про всі добродійства Божі та про всі ласки Пречистої Божої Матері. Міра злоби у місті перелилась через вінці. Мешканці Царгорода не раз в чудесний спосіб досвідчували на собі Божу опіку. За місто молилися всі святі, мощі яких спочивали за його мурами. Тут найревніші сини святої Церкви закликали народ до покаяння, тут колись навчав святий Йоан Золотоустий. Але часто це місто ставало кублом усякої єресі. Царгород, загордівшись своєю могутністю і багатством, забував про Бога, а та гордість вела його до всяких злоб і провин. І лиш тоді, коли Божий гнів нависав над містом, приходило розкаяння, а рука довготерпеливого Бога затримувала кару.

Так сталося і тепер. Через вінця перелилась людська злоба, і ось Бог простягнув руку свою і навістив місто страшною карою. Земля почала трястися, величні палаци, де в нечистоті і безсоромності жили вельможі, перетворилися в руїни, поховавши під собою окаянних, навіть мури міста тріскались і валилися. А землетрус поновлювався аж упродовж двох років й усі жили у вічній тривозі, ні вдень, ні вночі не почуваючись у безпеці.

Лиш тоді народ опам’ятався, усвідомив усю глибину своєї невдячности та злоби. За численні ласки він відплачував Богу і Сотворителеві своєму топтанням Його ласк, невірством та злим, нечистим життям. А гнів Божий не стихав, море виходило зі своїх берегів і заливало прибережні села, почали руйнуватися церкви і монастирі. Плач, тривога, нещастя, розпука – ось жниво грішників. І єдина поміч, єдина надія – це Покров Пречистої Діви. Знав про це народ і тепер припав у покорі на молитву, звернув своє серце до Заступниці християн, прибіг під її опіку і Пресвята Богородиця виблагала для нього помилування.

У Влахернській церкві не припинялися молитви. Тисячами народ поспішав сюди у найглибшому розкаянні серця. І коли в церкві тій відслужили урочисту литію, то Господь простив провину і землетрус припинився. У пам’ять цієї чудесної допомоги, яку Царгород завдячує Пресвятій Богородиці, 26 жовтня з року в рік Церква Христова окремою службою благодарить Господа і Пресвяту Богородицю і нагадує нам, що немає іншої надії, немає іншої допомоги, як тільки від Пречистої Діви. Лиш Вона наша поміч, наше спасіння, якщо хочемо зійти з дороги гріха і повернутися до Христа Спасителя.

Хай буде їй слава й честь на віки вічні. Нехай весь світ прославляє і підносить ту, яка є і буде нашою Матір’ю і яка в лиху годину, коли земля затрясеться і гроби відкриються, не позбавить своєї опіки тих, хто вірно їй служить.

__________

І. Я. Луцик, “Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013, Джерело