Преосвященним та боголюбивим Владикам,
всесвітлішим та всечесним отцям,
преподобним монахам та монахиням,
возлюбленим братам і сестрам у Христі Івано-Франківської Митрополії УГКЦ!
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Світлую воскресіння проповідь від ангела взнавши і прадідне осудження відкинувши, Господні учениці, хвалячись, апостолам мовили: Повалилася смерть, воскрес Христос Бог, даруючи світові велику милість.
(Воскресний тропар, Голос 4)
Дорогі в Христі!
Близько двох тисяч років тому убогий Учитель з Назарету Ісус, бувши засудженим на смерть на хресті, воскрес. «Чого шукаєте живого між мертвими? Його нема тут: Він воскрес». (Лк. 24, 5-6). Здається, все було проти Ісуса: римські правителі прагнули панувати над світом і вбачали в Його діях небезпеку бунту, власний народ зрікся Його, та й серед найближчих послідовників один зрадив, інший – тричі відрікся, а решта учнів зі страху порозбігалися.
Але, попри навколишні обставини, перемога належить Христові: через Хресну дорогу, через смерть на Голготі, через погребення та сходження в ад Ісус приходить до слави Воскресіння. Він міг уникнути страждань, але, врятувавши Себе, не відкупив би нас. Тому обливається кривавим потом у Гетсиманському саду. Тому приймає приготовану Йому чашу, адже без страждання немає воскресіння. Без смерті Ісуса не було б нашого спасіння від прокляття гріха та його наслідків. Проте, сум, скорбота несподівано зникли. Той, Кого оплакували, за Ким сумували, Хто полюбив нас до кінця і приніс Себе замість нас у досконалу жертву – живий! На таку боротьбу та повну перемогу здатна тільки Любов і то лише Любов Божественна.
Коли ми роздумуємо над уривками Євангелія, в яких описується поява Воскреслого Господа, можемо побачити те, що об’єднує ці розповіді: Ісус після свого воскресіння не з’являється нікому, хто причетний до Його смерті. Він приходить лише до тих, хто за Ним тужить: до Марії Магдалини, Петра, Йоана, учнів… Ісус очікує від нас тільки одного: нашої любові та рішучості перебувати з Ним та у Ньому. Можемо це здійснити у щоденній молитві, у читанні та зосередженні над Словом Божим, а особливо – приймаючи Ісуса Христа у Пресвятій Євхаристії, єднаючись з Ним в одне Тіло, стаючи спільнотою Церкви.
Ісус любить і в такий спосіб виконує волю Отця, а Його любов є безкорисливою і не залежить від нашої праведності. Завдяки любові, сповнення Божої волі перестає бути нестерпним тягарем, але стає честю та привілеєм, бо вона наповнює усе правдивим змістом та непереможною силою, адже «любов… не заздрить, не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає» (І Кор. 13, 4-8). Саме тому «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував».
Сьогодні, у третій рік повномасштабної війни за незалежність нашої Батьківщини України, свідченням такої жертовної любові є наші захисники та захисниці, рятувальники, медики, капелани, волонтери. Щодня засвідчують таку любов полонені, поранені, зниклі безвісти, діти, батьки, матері, дружини та чоловіки, які втратили найрідніших людей у цій несправедливій і жорстокій війні, які втратили рідну домівку та відчуття сенсу життя. Пам’ятаймо про них у нашій молитві та ділах милосердя, не дозволяймо їм відчути себе покинутими.
Розділімо радість Христового воскресіння з нашою молоддю, учителями, працівниками правоохоронних органів та нашою владою, з усіма нашими братами і сестрами.
Ділюся цією радістю з Владиками нашої Івано-Франківської Митрополії, священнослужителями, богопосвяченими особами, семінаристами, катехитами та всіма вірними. Висловлюємо нашу вдячність державам, урядам, численним Єпископським конференціям, громадським та благодійним організаціям за їхнє свідчення правди про війну в Україні та дієву підтримку і солідарність з нашим стражденним народом, а рівночас звертаємося до них про підтримку нашої Батьківщини аж до повної перемоги.
Нехай у цій нашій спільній боротьбі вирішальною силою буде саме Любов, яка сильніша від зла і навіть смерті, а початком нашої перемоги буде подолання нами всякого гріха і щораз більша довіра та відкритість до Господа, Який запевняє нас: «Отож Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28, 20).
Нехай у наших серцях воскресне Христос!
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
† Володимир Війтишин,
Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський УГКЦ
Дано у престольному граді Івано-Франківську при Архікатедральному і Митрополичому Соборі Воскресіння Христового 18 квітня 2024 року Божого в день прп. Івана, учня св. Григорія Декаполіта.
